Гора Пікуй: розташування та особливості
Знаходиться ця вершина на межі Львівської та Закарпатської областей, а також є найвищою точкою Вододільних бескидів та взагалі Львівщини. Саме з цього хребта беруть початок багато річок України. Власне гора нагадує своєю формою асиметричний конус, сторони якого поросли буками та ялівцем.
Тут полюбляв гуляти «великий каменяр», Іван Франко.
У світлий день звідси відкривається пречудова панорама на інші відомі карпатські вершини: гора Стій (1677 метрів), гора Гостра (1405 метрів), полонина Руна (1482 метри) та інші.
Неподалік від неї знаходиться водоспад Воєводин і перевал «Руська путь», який у свій час був дуже важливим геологічним маркером, саме тут проходив торговий шлях і кордон між Польщею та Угорщиною. Водоспад, у свою чергу, не має особливої популярності у піших туристів через свою важкодоступність, та хіба не хочеться стати одним з тих небагатьох, хто все ж його дістався?
Легенда про гору Пікуй

Давно-давно жив поблизу річки Жденевки ґазда Тімот.
Багатий господар мав велику територію та ще більшу сім’ю. Особливо пишався він Даялою, старшою дочкою. Ніде було знайти ліпшої красуні. Струнка й висока, як осока, гнучка, наче берізочка, а ходила, як гірська сарна. Здорове русяве волосся пахло свіжістю і легко спадало на шию та рамена. Здавалося, ніби вся синява карпатських гір і неба зібралася у її очах. Така була вона, красуня Даяла.
Багато хто з юнаків побивався за нею, біля цієї кралі завжди було хлопців, наче сарани влітку. Та дівчина була «сталевою леді» й на всілякі залицяння відповідала жартома, залишаючись при цьому холодною до їх почуттів. Ніякі ворожки та чари не могли нічого вдіяти.
Був серед тих парубків син дяка, Павло. Неймовірний красунчик, що вийшов характером та ще й умів грати гуслях, тому й був він загальним улюбленцем. Даялі сподобалось, що серед прихильників є така персона й почала вдавати, ніби має теплі почуття до нього, хоч насправді не кохала.
А серденько юнака палало все дужче й дужче. Марно він марив про одруження та просив про це Даялу, та завжди ухилялася від відповіді. Пройшла зима, мали настати масниці й він знову про це заговорив.
Вона ж поставила таку умову: у суботу після весілля прийти опівночі до садиби батька на горі й заграти на гуслях, і тільки тоді буде дана відповідь. Хлопець повірив і виконав усі умови, просто ніхто не вийшов, лише грюкнули дверима й чоловічий голос наказав забиратися геть. Далі історія коротка – Павло не витримав такого глузування та пішов на Пікуй-гору, де й помер, знесилений. Батьки прокляли Даялу, побажавши, щоб більше жодна людина не проявила до неї ані крихти співчуття, любові чи приязні.
Прокляття те збулося й сиділа вона у дівках самої старості, а там вже стала ворожити та знахарювати. Подейкують, що вона й досі ходить по хащах у пошуках цілющих трав, а раз на рік, у день смерті Павла, підіймається на те місце й плаче за всим, що згубила.
Маршрут на гору Пікуй

На карті гора Пікуй знаходиться приблизно на однаковій відстані від деяких сіл, тож зупинитися можна у селах:
- Верхнє Гусине
- Біласовиця
- Латірка
- Пашківці
- Щербовець
- Жденієво
- Збини
Маршрут на Пікуй можна будувати по-різному, різниця буде лише у навантаженні. Наприклад, для досвідчених туристів буде занадто легким шлях з Біласовиці, а для новачків надважко буде йти з Жденієво. Тож, прокладаючи путь, зважайте на рівень фізичної підготовки кожного з членів вашої групи.
Не забудьте взяти з собою:

- Гірське взуття
- Воду (від 2-х літрів на людину)
- Їжу (йти не менше 2-х годин тільки вгору)
- Вітростійкий одяг
- Аптечку
- Трекінгові палиці
- Рюкзак, щоб все це скласти
Якщо ви турист-початківець, то вартий уваги варіант маршруту з Біласовиці. Саме з цього селища до Пікуй-гори пролягає найкоротший маршрут, а місцеві бойки виготовляють особливу бринзу, яку прозвали «їдким сиром». Ніде більше такого сиру не знайти, секрет його виготовлення полягає в породі корів з величезними рогами. Сам сир як самостійну страву їсти неможливо, та дуже смакує зі смаженою картопелькою.








