Багато назв носить дана місцевість. Ще більше історій з нею пов’язано. Це унікальне місце Українських Карпат, оскільки саме тут можна максимально наблизитися до кордону між двома країнами Україною та Румунією.

Якщо ви зустрінете такі назви як: Мармароси, Мармароський хребет, Гуцульські Альпи, Мармароські Альпи, Піп Іван Мармароський, то це все одне й те саме місце. Прекрасний гірський масив з вершинами 1 900 метрів над рівнем моря.

Похід на Мармароси можна порівняти зі справжніми Альпами, побачивши фотографії та побувавши там, просто не відрізнити. Українські Альпи не такі високі, але за рахунок форм гір, їх скелястих обривів і потужних масивів здаються просто недосяжними і потопають в хмарах. Потрапити в ці гори не так просто, як сходити на Говерлу або побувати на озері Несамовите.  

З огляду на те, що це прикордонна зона слід заздалегідь спланувати похід, чітко визначити число туристів і оформити спеціальні перепустки. Процедура досить тривіальна, але вимагає тимчасових витрат.

Що потрібно зробити:

1. За 14 днів до походу, а краще за місяць написати лист на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону, де вказати точну кількість учасників походу, їх паспортні дані, номери телефонів і детально описати маршрут.
2. Надіслати лист по факсу або звичайною поштою, зазначеному на офіційному сайті.
3. Через кілька днів передзвонити і спитати чи підтверджено дозвіл на проходження маршруту і нагадати, щоб всі дані про групу направили в с. Ділове.
4. На КПП в селі Ділове, в перший день походу, отримати перепустку на проходження маршруту.
5. Саме з села Ділове починається наша пригода. Обов’язково потрібно попередити всю групу, щоб взяли з собою паспорта, так як на КПП їх перевірятимуть.

Мармароси: Маршрут

Перш ніж опинитися в с. Ділове, по дорозі до нього можна побувати в особливому місці під назвою географічний центр Європи. Так-так, саме в Україні знаходитися центр всієї Європи. Це маленька точка, біля якої зведений постамент і розташований музей українського ремесла. Так як дорога тут одна, то це місце просто неможливо пропустити.

Отже, маршрут починається з села Ділове, слідуючи по кам’янистій стежці з одного боку, будуть стрімкі скелі, а з іншого боку, швидка гірська річка з безліччю водоспадів і каскадів.

Спочатку дорога пряма і не вимагає особливих зусиль, по ній йти досить довго, близько 3 годин. Дорога поступово і дуже плавно набирає висоту.

Традиційно, кожен турист, що проходить по цій дорозі, просто зобов’язаний скупатися під масажними струменями водоспаду.

Я не знаю чому, але складно пройти повз, напевно, у нього така приваблива енергетика. Та і що може бути краще кристально чистого природного водного масажу. Жодні СПА-процедури сучасності з ним не зрівняються.

Особливість дороги в тому, що час від часу потрібно переходити гірську річку, часто мостів просто немає і доводиться робити переправу на ходу, використовуючи підручні камені і колоди.

Найсміливіші і загартовані переходять річку босими ногами. Я не ризикую, по-перше, вода крижана навіть влітку, по-друге, підводні камені досить нестійкі.

Кілька крутих поворотів і різких підйомів, коли хочеться повернутися назад і розташуватися на найближчій галявині, і ми виходимо на «полонину Лисач» – місце нашої стоянки і ночівлі.

Ось тут і завмираєш від виду Українських Альп. Частина гірського масиву як ніби виростає з нізвідки, представляючи собою гори-велетні, на які лежить наш шлях.

На галявині знаходиться літній будинок пастухів, який відмінно рятує в сніг або в дощ. У ньому, крім туристів живуть польові ведмедики і часто навідуються білки. Облаштувавши табір, приготувавши їжу, оглянувши місцевість і вдосталь наговорившись, з думками про завтрашні сходження, лягаємо спати.

Гори Мармароси

Рано-вранці, а за вже сформованою традицією, не так вже й рано, збираємося підкорювати найвищу точку Українських Мармаросів – Піп Іван Мармароський. В Українських Карпатах є 2 гори Піп Іван, одна знаходиться на Чорногірському хребті і носить другу назву Чорна гора. Друга практично на кордоні України і Румунії і носить назву Піп Іван Мармароський. Ось на неї ми і робимо сходження.

Перший підйом досить складний, практично вертикальний, порадувало те, що тривав він недовго, близько години. Дорога проходила через ліс, після чого привела нас на зелені безкраї простори Гуцульських Альп.

Похід був у травні і тому вразило те, що на північних схилах, як близнюки, розташувалися снежники, ідеально вписуючись в запашний весняний клімат гір. Ще парочка, здавалося, нескінченних підйомів, і ось вона – вершина гори Піп Іван Мармароський.

Ось так виглядає кордон України і Румунії, ніяких колючих дротів, охоронців з автоматами і т.д.

Правда, по дорозі наверх ми зустріли прикордонників, які попросили показати пропуск. Після перевірки, побажали нам щасливої ​​дороги і жартома поскаржилися, що у них одна проблема, коли у румунських лосів починається шлюбний період їх чути на території України.  

Ось так ми підкорили ще одну, здавалося б з першого погляду, недоступну вершину. З’ївши на самому верху банку консервованих ананасів, задоволені собою ми спустилися назад в табір.

Вечір був проведений на славу – пісні під гітару, обговорення сходження, сміх над курйозними ситуаціями, потріскування багаття та дружня атмосфера, наповнена щирими посмішками. Все це частини мандрівки, які в 100 разів перекривають складності підйому.

Кожен раз, перебуваючи в горах, я не перестаю дивуватися і вражений їхньою красою, величчю і тими відчуттями та емоціями, які вони дарують кожному. 

Відео: МАРМАРОСИ АБО ГУЦУЛЬСЬКІ АЛЬПИ – На межі двох країн