Центральний літературно-художній музей «батька української нації»
Музей розкриває постать Шевченка як поета, художника й громадського діяча, а також — як визначну українську особистість тогочасної Російської імперії
Провідна роль Тараса Шевченка в становленні незалежної України є незаперечною. В 19 ст. він першим із українських мистців кинув виклик Російській імперії, проголошуючи ідеї самостійної України. Поет, художник і громадський діяч десятиліття провів у примусовому засланні.
Збірка поетичних творів Шевченка «Кобзар», що її написано народною українською мовою та сповнено бунтівної енергетики, стала культовою книгою українців.
У Музеї зберігають понад 700 художніх Тарасових творів, серед яких — олійні картини, акварелі, малюнки олівцем, офорти. Адже Шевченко був талановитим художником, який успішно закінчив Петербурдзьку Академію мистецтв, здобув звання академика графічного мистецтва.
Тут можна побачити відомий автопортрет молодого Тараса, його знану «Катерину», малюнки Шевченкової хати в Моринцях, портрети діда та батька, зображення жінок, із якими Кобзаря поєднували романтичні стосунки тощо.
Новацією Музею є великі банери — збільшені в сотні разів репродукції Шевченкових акварелей, розвішані в залах від стелі до підлоги. До музейної збірки входять і твори інших мистців. Серед них — портрет поета Василя Жуковського пензля Карла Брюллова, вчителя Шевченка. За вторговані від продажу саме цього полотна гроші Тараса викупили з кріпацтва.
Рекомендуємо прочитати статтю про Бій під Крутами
Крім художньої колекції, Музей має багату літературну й біографічну експозицію — від сільської метричної книги із записом: «у жителя села Моринец Григория Шевченко и жены его Агафии родился сын Тарас» до посмертної маски Шевченка з терновим вінцем. Тут можна побачити рідкісні фотокартки поета, першодруки його творів із автографами. У Музеї зібрано всі наявні видання «Кобзаря», представлено пера та олівці, мольберт, етюдник та інші особисті речі Шевченка. Великі рами й натягнуті на них струни, якими прикрашено експозицію, символізують два Тарасових таланти — образотворчий і поетичний.
Приміщення на бульварі Тараса Шевченка, 12, яке Музей має за пристановище від 1948-го, — колишній палац підприємця-цукрівника та доброчинця Миколи Артемійовича Терещенка. На чільній стіні зберігся родинний герб Терещенків, які дістали спадкове дворянство за широку доброчинну діяльність, — левова лапа з трьома колосками. Їхнім гаслом було «Прагнення до громадської користі». Ще за життя Миколи Артемійовича, з нагоди його 80-річчя (1899), вулиця, на яку виходить другий фасад палацу, дістрала назву Терещенківської. Деталі колишніх інтер’єрів оселі Терещенків частково збережено.
